Я би переселився у ваші краї назовсім, але тутки троха занадто розводять трунки.
А коли б не сьогоднішня прикрість, коли б був нині не тутки, а десь під Черном чи по дорозі на Соколину Вежу, теж сумував би та карався, як караєшся зараз?
А я кажу: «Лучше тутки згину, ніж маю волочити свої кості по світу.
— Тутки , — показав дядько на плесо , — будете навчатися, як долати річку упарі з конем.
Й півпарубка не розбурхало, ніби не тутки відбувалось, хтозна-де.
Бо липі тутки і радіти, поки сонця, поки світу …
Неначе закам’янів, так стояв тутки, і ніби занімів.
Гадав, ти давно дома вже, тішиш своїм поверненням із неволі маму, тата, а ти тутки.
Спи-ж ти, руський соловію, Я за тебе тужу, А як тутки зазоріє, Я тебе пробуджу.