— Осядемо в тіні мікенської скали, бо не знаю, чи живі ще батьки мої в Тірінсі та чи змінилося серце убиваючої чоловіків Андрофіли.
Багаття вигоріло до вугілля, а навколо скрадалися тіні.
По цегляній стіні заметушилися тіні, так, наче позаду хлопців хтось тримав смолоскип.
Колони ж, які стояли внизу, відкидали довгі тіні на мармурові плити, й так багато було цих колон, що погляд губився, мов у лісі.
У тіні мангрів виднілися постаті дикунів, які з неабияким подивом стежили за нашим судном.
І над всім оцим шатром розкинулося високе та глибоке небо, сяє іскристе сонце і обдав все гарячим світом; ясні плями і темні тіні ходять-перелазять з місця на місце.
На стіні мерехтливо тріпотіли тіні від дерева з яким загравав вітер.
Химерні тіні дерев звивалися, ніби прагнучи захопити Ніку у свої страхітні обійми.