Була в Олександрії одна жінка, на ім'я Мелантія, багата маєтком, убога ж добрими ділами.
Мені приверзлося, що хата, в якій ми квартируємо, стоїть на високому горбі з видом на Команьчу.
А батьківська хата тихим скрипінням дверей нагадувала дитинство.
Перед ним убога, крита соломою, на чотири вікні, мало що більша від звичайної селянської, хатчина.
Його хата, як той випорожнений штубей, і добре, що засунувся з ним геть аж під ліс.
Хата Івана Шведюка в Соколівці прийняла Куряву, як завжди, гостинно.
Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку.
Там зараз буде хата з новими ворітьми і зеленими віконницями, так ото й Хома Прядка.
Через улищо Гнидина хата й далі - город і вітряки за городом були як у тумані.
При тім сказав, що це звичайна хата, але там є декілька в’язнів.