І спускалася з неба, ніби розріджений морок, тиха туга, яка невіть чому заснітила дякову душу, бо щось йому почало маритися, щось увижатися.
Діти на ґвалт кричать, жінці хліб увижатися став …
От тоді й не будуть увижатися ані прозорі дитинчата, ані зелені чортенята.