Тобто Катерина Друга мала рацію: її варто увічнювати.
«Невже „оксамитове шахрайство“ потрібно увічнювати в календарі знаменних дат та ще й називати один із днів на його честь ?»
Він-бо не сушить голову над питаннями: чи є в нього власна манера, чи потрібна вона взагалі, а якщо потрібна, то чи варто її увічнювати, як роботи древніх майстрів, чи дозволяє скромність підписувати мініатюру.
Кого ж тоді увічнювати, як не таких Майстрів мистецтва слова? !
Мова йде не про те, щоб без кінця переробляти історію під гарматні залпи, а лише про просту вимогу до всіх дотримуватися міжнародних законів, а не увічнювати закон джунглів.