Угору клубо-читься пара, і в ній манячать різноманітні постаті.
Угору знову злетіла Герміонина рука і, на подив Гаррі, Невілова.
Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидючи.
Угору ні разу не глянув — невже забув про коротуна, який піднявся на дерево?
Угору голову прихилену в утомі з-над жовтих фоліянтів, з над паперів піднесу.
Угору одразу злітало вісім рук, однак нас із Гейлом і Фінеєм ніколи не вибирали.
Угору й донизу сучки його — з ґун, а коріння Додолу, то наче у світі людські покоління.
Угору від Самари лівий берег Волги починає вищати; це плескуваті узбіччя Жиґулівських гір.
Все той же правильний голос машини почав : — Одвічне сяєво того, хто водить Світи по колах, славу підійма Угору більше і додолу сходить.
Угору вела вузенька стежка, порівняно чиста від завалів і, здавалося, сям-там підправлена — на схилі були ніби вирубані в скелях приступки.
Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидячи; Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає.
Угору мчали рисаки … Ревли, ридали, вили ринви, Дахи — неначе барабан, І бурі молоді пориви … Стріли сонця мовчазні, Наче сфінкса довгі вії … Тіні тонуть у землі.
У святу неділю не сизі орли заклекотали, Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, Угору руки підіймали, кайданами забряжчали, Господа милосердного прохали та благали:
Угору проти течії плисти було важче, і, щоб не охляти, Саїд, пригадавши, як у таких випадках знаходять у старих чарівних казках якусь магічну штукенцію, дістав дудочку, голосно й весело заграв на ній і вирішив смачно поїсти.