Їй начхати, що її повісили бозна скільки років тому й не дають упокоїтися …
Відтак вона поглянула на свого старого друга, що лежав на землі, готовий упокоїтися в ній назавжди, бездиханний і непорушний.
Сьогодні-бо звільняється душа моя від страждання плотського і йде упокоїтися в обителі небесній.