Сеє сказавши, обійняв її й поцілував, а потім поклав на скриню, в якій сидів її чоловік, та й почав утішатися з нею до любої вподоби.
Та й зачали собі навзаєм утішатися, сміючися з святого отця-дурнолобця та глузуючи із кросен, навоїв та шпульок і великої розкоші удвох заживаючи.
Відроджувався довоєнний час для тих, хто вижив, повернувся з фронту або просто підріс за роки війни, хто міг утішатися тишею ласкавого осіннього вечора, міг у колі друзів співати, танцювати, жартувати, мріяти.
Якби хтось використав мою спадщину, щоб утішатися розкошами, тобто тим, що в нас звичайно під цими словами розуміють, він би просто примножив юрби тих людей, що є нічим іншим як паразитами на тілі здорової колись країни.
Бо для чого ми ще живемо, як не для того, щоб утішати своїх сусідів та самим з них утішатися?
Душа його мертвіє - від жаху чи жалю, що могло бути все по-іншому, і він міг бути — іншим: воєводою, боярином, купцем, утішатися доблестями, багатством, розпустою? ..
Та це один з небагатьох моїх вчинків, що ними я можу тепер утішатися.
— Не для того воюють, щоб утішатися з повіями й милуватися ними , — сказав генерал.
Звик бути разом з тобою, тому, перебуваючи далеко, мусив утішатися принаймні спогадами.
Ромодан-паша і гетьман Самойлович можуть утішатися перемогою …