Фурман цьвохнув коней батогом і так помчав, що тільки дим і нитка за ним.
Саме на ту пору повертався фурман Шейтрочек аж із Ліберця.
І розповідають люди Іванові, що то фурман Змія вбив і королівну врятував, і тепер король за нього дочку заміж віддає.
Вклонившись, фурман — молодий ще хлопець із дворових Новикова — вийшов.
А ось брат його культурненько ! оминає нашу каруцу , — і фурман так починає реготати, що сльози одразу зволожують його очі, вії і всі зморшки на щоках.
Обережний філософ-фурман тягнув люлечку й не давав волі свому батогові, а розумні коні так само не давали волі своїм прудким ногам.
— сказав фурман, дивлячись на сову, що відлітала.