Земле, коли нас судомив жах і вогняні бризки нищили все живе, у смертоносному гуркоті вибухів ти вщедряла нас невідпорним бажанням жити !
Хай же приходять ті, що проповідують смерть швидку !
Вільних людей немає, жінко , — похитав головою дервіш і сказав майже пошепки : — Хай ти не змиришся в душі з новою вірою, хто ж про це знатиме чи карати за це буде?
Беріть і в’яжіть мене, хай моя голова за ваші йде, бо, видно, не сидіти нам довше в одному селі, ми тепер люди з інших світів.
«Хай би вона була відьма , — думав юний чорт , — тоді б ми й зійтися могли.
Дихне вітерець — і заворушиться, зашелестить воно, мов живе.
Я хотів попросити у нього цю книжечку, та потім подумав: «Хай читають, хай знають вас.
Глухий звук, що виник у його горлі, змусив захлинутися від жаху все живе на багато переходів навколо.
Хай зостаються батько з Вітею, а я буду за провідника.