— Хай усі мої друзі бачать, що я не підтримую ніяких зв’язків із ворогами нашими, а з послами їхніми розправляюся нещадно, як із підступними гієнами …
Вона підвела мене до вікна і, злодійкувато озираючись, промовила:
«Авжеж, така в мене професія , — сказала вона , — біля моря — ждати погоди. .»
Аж тепер я збагнув, звідки та тінь узялася: то Джура скрадався поперед мене до хвіртки.
Відчувши мій стан, вона сильніше притислась, накинула на мене край ковдри, перекинула через мене ногу, руку, тим самим віддаючи себе цілком і повністю.
О, він дуже грубо дав мені зрозуміти, що заплатив за мене, що мій статок, яким я ніколи не розпоряджалась, видерли в нього з рук.
Завтра вранці приходь до мене; ми разом подамося в поле, нюхнемо якусь дещицю з моєї табакерки і послухаємо, що мовиться в повітрі, в лісі і в полі !
Тут мене чекала нова несподіванка: на хвилях погойдувалась стіна капітанської каюти, і капітан Стерн, тримаючись за неї, махав мені рукою.
— Хай заспіває про Супруна-козака , — сказав Панько Виривайло , — ох і пісня ж грусна !
— Лишіть її , — відізвався Улас , — хай собі спить.