Останнє добро , — остання халупчина, як казала її мама, неначе розсипалась в їх руках по цеглині та деревині до решти.
Я відділився від сина Григора, його новий чворак виблискує вікнами попри саму дорогу, а моя стара халупчина відступила вглиб подвір'я поміж дуплаві яблуні, поміж кропиви й лопухи й запалася по віконця у землю.
Тільки заздалегідь вам кажу й наперед, що в нас така халупчина, що й сором вас вітати в їй , — обізвалась Літошевська.