Отже, перед тобою справжній вісник бога богів — Хап.
З цап’ячим шоломом — то їхній полковник, його вельможність Варго Хап.
— та собі хап його за бороду, вхопив сокиру, потяг його в ліс, розколов дуба, заклав у розколину дідову бороду й защепив її там.
Ар’я мовчки веселилася з того, як Варго Хап фафрав, шепеляв і бризкав слиною, коли говорив, та мала досить розуму, щоб не сміятися вголос.
Один іде ув один бік, а другий у другий: мац, мац ! хап, хап !
Гарасько хап нув з голови шапку, підбіг до батюшки, шанобливо схиляє перед ним голову.
— А те, що коли Варго Хап стане тут панувати, то відріже ноги усій челяді, щоб не втекла.
Качинський стоїть перед нею наче генерал і каже : — Око — глядь, рука — хап !