Що йому до того, що якийсь Хвильовий, маючи про свою творчість десятки статей і рецензій, й досі не тільки не осмілиться говорити про свою кваліфікацію, але й не певний в тому, що він мав право називатись письменником.
Перед цим М. Хвильовий подорожував Полтавщиною, де надивився жахливих картин всенародного голоду.
Хвильовий зійшовся з Воронським в тому пункті, де останній приймає марксизм, але це зовсім не значить, що ці два прізвища можна ототожнювати.
Перший президент творчої організації ВАПЛІТЕ (Вільної Академії Пролетарської Літератури), в якій чи не найактивнішу участь брав М. Хвильовий.
Пам’ята єте ті байки, що їх ще так недавно й дуже обережно носив до вас цей же Хвильовий як студійні вправи?
Тоді Хвильовий не звернув, здається, на Андрія жодної уваги, бо що для нього був якийсь там студент, хоч би й авіаінституту?
«Справжній європеєць», «тип західного інтелігента» , — ось принципи, що на них орієнтується Хвильовий в своїх оцінках минулого й сучасного.
«Москва , — кидає Хвильовий , — це Сухарьовка: буття визначає свідомість.
Національна тематика, проблеми національного в культурі і літературі виходять на сторінки часописів, які видають М. Хвильовий і його однодумці.
Його так роздратував «орел — Хвильовий, який хіхіка з робітничо — селянської молоді», що він, не чекаючи відповіді, почав «жарить» двохстатейним дуплетом.