— гучно сказав він і вже тихенько, майже нечутно, доточив : — Хвойда !
Неначе й гарно й чепурно убрана, але дуже вже нечепурно задрипана, ніби якась хвойда.
Як може хвойда виглядати так чисто, чарівно і невинно ?" спитав він себе.
— А чого то ви, тітко, як та хвойда, по землі катаєтеся без діла? !
— Я не дозволю своєму синові вбиратися, як хвойда.
Тіна складає руки на грудях, відхиляється назад і кричить: «Твоя люба подружка — паскудна хвойда !»
А тепер ще й моя хвойда — друга жінка — виганяє мене.
Ти прийняв вирок від судді, що продав себе, як остання вулична хвойда.