Щоправда, час від часу ватаги для нічних битв об' єднувались у невеликі армії, одначе «хилятися» найкраще було невеликою компанією.
Непривичний хилятися, почервонів, мов печений рак, бо кров ударила до голови.
Старійшини не звикли пити коньяк, а ще гірше зносили коньяк після того, як почастувалися спиртом, тож незабаром, заточуючись і хапаючись руками за нерівні стіни, стали Хилятися по барлогу, шукаючи, де б примоститись.
А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися …