Досить високо над головою ще мчали розбурхані хмари.
На пустельному березі стоїть самотня дівчина в полотняній сорочці, вишитій червоними взорами, Вітер жене хмари, дме в обличчя дівчині, тріпоче подолом її убрання, розпліскує на каміннях біля її ніг білу піну хвиль.
Над головами низько пливли хмари — простягни руку, і дістанеш.
— Отруюючи повітря, дощові хмари — все, що трапиться по дорозі.
Вона вщухла так само раптово, як і знялася — вітер розігнав хмари, небо проясніло, зорі заблищали яскраво й холодно.
По небу повільно пливли темні розшарпані хмари, і в їх розривах де-не-де інколи проглядала пара-друга зірок.
Питання наступають на людину, як осінні чорні хмари.
Тільки ген-ген далеко, здіймаючи хмари куряви, ліниво посувалася вперед підвода.
Коли я спустився вниз, до табору, вулкан почав викидати під хмари попіл і каміння завбільшки з бочку.
Було видно, як ворушились на далекому небі хмари, сині, чорні, білі.