— На неораній землі несіяний хліб мені виріс , — сказав урочисто Прохор.
Він підвівся й почав ходити туди й сюди, а коли помітив, що і я затнувся, то раптом спинивсь переді мною й сказав : — Ох, Хлопчачок, ми, здається, заблудились у наших віршах.
Але бог не полишив молодого князя і в тій далекій землі.
Грицько викурив люльку коло печі і узявся за шапку.
Так він проходить одне коло, потім друге, вужче.
— На часі буде сказати, братіє, що саме потреби люду слов’янського й звеліли нам, мужам землі Полянської, сідати в лодію і добиратися до вас через несамовиті пороги на Дніпрі, затим — бурхливим морем.
Не годиться ж таки мені стояти коло порога, та ще й в скуфії.
Виїхав я на гору й тут одкрилася рівна, одноманітна пустиня, а серед пустині стирчить самотня халабуда, а коло неї висока тичка, обгорнута соломою.
Додай ще клуню, кілька гектарів землі, півдесятка корів, пару коней …
Ви ще не обійдете лісу на півдні, як потрапите на землі Некромансера, і навіть вам, Більбо, не треба розказувати історій про того чорного чаклуна.