— Пане Лаґранж, наш суб' єкт — звичайнісінький простак, який прагнув миті слави, а його натомість спіткало горе.
Усе, що існує у Вселенній, є твором Божої доброти, образом Його краси і слави.
Піду в слово — піду в храм слова Русь, щоб пізнати себе.
Зі своїм моторош ним, кульгавим інстинктом слави за чотири чи п’ять років він став найвідомішим з молодих «інтелектуалів».
Вона не забувала про свій сенаторський та князівський рід, неначе повсякдень носила на своєму чолі одлиск слави поважних сенаторів та князів.
Потім спинилися перед дверима з надписом «Храм Аполлона».
Блищать штики, на котрі кидатимуть дітей неповинних ваших і котрими лона матірні розпорюють, щоб не родили нащадків колишньої слави.
І тепер їхні роди — сини, внуки, правнуки, споріднені з ними бояри і сини, і внуки бо яр ські - прагнуть влади, слави, земельних наділів.
Підняли бунт проти свого монарха й царя нашого й примусили його виступити збройною силою, в обороні слабших, своєї поваги й цілости та слави Австрійської Держави.