Не пий тої отрути, бо не виросте з тебе людина, тільки худобина !
З одного боку цісарська гребля (а як стражник запише і подасть, то буде велика біда), з другого, знов, боку стережися кущів, що роз сілися поміж сіножаті вздовж зо дві милі: як туди зайде худобина, ледве чи її відшукаєш.
Конята з' їли свою порцію, а ми зосталися в голоді й холодні, бо воно, звісно, худобина німа, вона не вміє поскаржитися, гріх було б її скривдити, а людина якось витримає, вйо, маленькі, вйо !. .
— Чому ви така нерозумна худобина, що вміє лише бити?
Потягнеться худобина за листочком та й зайде ненароком у хлівець.
Важка худобина, налякана стрибком собаки, поволі звелася на ноги, голосно сопучи.
Не далі як за п’ятнадцять днів ви здохнете, мов худобина.
От же ж халепа, думав я, механічно відповідаючи на запитання … напевно, якась худобина вже стукнула !
А як почалася незалежність, то якась худобина привезла в село вінт.