Вона мурмотіла від плащем щось таке: Вибачте … коханий Вільяме … любій, найдорожчий друже … — цмок, цмок, цмок , — і далі таку саму нісенітницю.
Та ось удовиця вповільнила крок, Затим повернулась на п’ятах І в губи святого апостола — цмок !
«Він мене цмок та лап, а я його штовх та пхиць», як кажуть селяни.
От так — цмок ! поцилуй же Ще в чупрыну хоч разок ! от так цмок.
Хведір Набилкін легкий був, вискочив зразу, а Цмок так і засів там, мов корч.
Взяла вона Медведчука, поклала на порозі та цмок його, а сама за двері.
Цмок, не розгледівши дороги, так само туди гепнувся — одні голови стирчать.
Бачить Дубовик: Цмок дуже боїться нового богатиря Хве-дора Набилкіна.
Захоч — і вродиться все зразу, Все в світі ждеть твого приказу, За твій смачний і ласий цмок …" Сказавши, стиснув так Юнону, Що трохи не скотились з трону, А тілько Зевс набив висок.
Стала дівчина, хлопець підійшов і, мовби не хотячи, цмок її в лице.