Гість тішився, що врешті познайомився і пізнав мене, я йому подобався, але дивувався, як люди, що прожили так довго разом, залишилися настільки різними.
Гість перехилив другий кухоль, витер піну з жорстких вусів, дихнув мені в обличчя пивним духом:
— Мене звуть Джейк Бєльський , — вкрадливо промовив гість і заморгав повіками, підфарбованими зеленкою, наче просигналив щось азбукою Морзе.
Прокинувся він аж тоді, коли до його хатини зазирнуло вранішнє світло, а з ним і гість.
А підзорну трубу після розмови з мадам Сільвупляшкіною французький гість попросив запакувати, тому що більше для спостереження зірок вона не годилася, утім, як і для помешкання очманілих від слова «піастри» фабричних папуг.
Гість виплутався з кущів і підійшов, розпливаючись в широку радісну посмішку цілим своїм квадратовим, косооким обличчям.
Святополк подумав з несподіваною неприязню, що гість усе вміє.
Я дуже насторожилась, але відчула запах шкіри, напевне наш гість одягнутий в шкіряну куртку, але і це ще не все, запах здався мені страшенно знайомим.
Одного Сковорода знав: це був немолодий уже козак Михайло, частий гість господаря, дру гий — у брилі і старенькій чистій свиті.
Гість, молодий, високий панок із блідим млявим лицем і з жовтяками під очима, приїхав позичити жатку, але Самоцвіт послав прикажчика на село, й видати її нема кому.