Увійшов і застиг з несподіванки: секретар партійного комітету товариш Тімурленков читає доповідь, бібліотечна заля повна.
Ми заля гаємо не рухаючись і, стримуючи віддих, спостерігаємо, як біля нас проходить біля сотні «червоних» в напрямі Дверника.
— розвинулась думка і пропала в сальві гремучих оплесків, що ними заля прощала акторів і кінець першої дії.
Тоді заля, як одна люди на, підвелася на ноги, почулися вітальні вигуки, за гриміли оплески.