Ні, то майже ніякий звук, то лише тихий «черк», мовби хтось палицею торкнув по снігу.
Ленґдон завжди вважав Ла Черк’ята однією з найтихіших місцин Флоренції.
Венера зараз одгадала, Що в добрий час сюди попала, Вулкана в губи зараз черк; На шию вскочила, повисла, Вся опустилась, мов окисла, Білки під лоб — і світ померк.
Йому пригадався гострий по черк писаря унтер-офіцера; цілі полки слів і рота ре чень, які марширували шеренгами, плече до плеча.
Черк, черк — і ввесь Бур’ян зваливсь, І в Бур’яні Фіалка полягла …
Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля і у той самий черк і собі посмутилися, й тихий голос поспитав його:
Невправний, майже дитячий по черк помітно відрізнявся від закарлючок і в’язі писаря унтер-офіцера.
— Ви зрозуміли тепер, як потрібно реформи людини в першу черк …
Вона задихнулася від хвилювання, одразу впізнавши Сергіїв по черк.
— і черк нув запальничкою, приклав досить таки буйний її вогник до папірців, почекав, поки вони добре загоріли й почав опускати ті, що вже горіли, на землю.