До дванадцятої години ночі Чопик не міг угомонитись, голосно вмовляючи Орлова повернутись і не давав спати сусідам, санітар його матюкав, але Чопик не заспокоювався, так його замарудило.
Чопик клявся, божився і плакав, запевняючи що він не педераст.
Барбара і Ярка співали, Джон Олег Сук грав на бас-гітарі, Чайка на гітарі, Юрко Чопик на акустичній гітарі - маємо п’ятьох.
Григорій ЧОПИК, вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, перекладач
Чопик встиг дізнатися що Орлов педераст і почав у нього випрошувати після оголошення «отбой».
Отже щось не дозволило санітарам упевнитись, що Чопик пасивний педераст, та й ситі вони були на цей предмет.
Акуратно витягнувши чопик, полковник націдив у келішки жовтуватої прозорої рідини.
Боцман вихлюпнув те, що було в черепку, на камінну підлогу, пройшов у куток до іржавої труби, що виходила з землі і піднімалася десь за низьку відсирілу стелю, і витяг крихітний дерев’яний чопик.