Чорноризець : — Ходжу по дебрях, селах та городах руських із власної спонуки та Божого благословення.
«Ну, цей чорноризець ласий і до поросятини, і до чорних брів …»
Згори, із хорів, ллються піснеспіви во славу Всевишнього, а з амвону — щось бубонить грек-чорноризець.
Ще через кілька літ в наших пущах опинився молодий чорноризець.
Але цнотливий Михаїл відмовлявся, кажучи: «Неможливо мені цього зробити, бо я чорноризець, обіцяв до смерти Богові берегти чистоту тіла мого без вади».
У той же час прийшов до лаври і преподобний отець наш Іван, названий Мовчальником, що був єпископом Колонійського граду, заради Бога залишив свою єпископію і, утаївши сан свій, як простий чорноризець у лаврі трудився.
І скипіла від нежданих слів половина крові княжої - варязька, і схопився він за меч, і покотилася б голова буйна Мирка Любечанина, якби не заступив отрока, на коліна впавши, чорноризець : — Вгамуй гнів свій, муже велемудрий !
Згадав же чорноризець блаженного Єлезвоя-царя, обернувся і сказав до змія: «Молитвами святішого і праведного Єлезвоя, відступи від мене».
Був у великій лаврі чорноризець один на ім'я Яків, єрусалимець родом, поводженням нахабний і гордовитий.
За якийсь час один чорноризець із лаври тої переставився до Господа.