Нині ж захмарена в мене душа і згасла надія: Ясну зорю, блиск Афін, Найсвітлішу оздобу Еллади Батьковий гнів на очах у нас щойно Прогнав навік у чужинний край !
Чужинний посередник, хоча і зазнав повної невдачі, не почував жалю до Мазепи; у своїх споминах він згадує про «велику вченість того князя, який володіє прегарно латинською мовою».
«Чужинний вечір Кривавить хмари за Дністром …
Він порівнював себе з поетом, якого викинуло на чужинний берег невідомої країни і який, захопившись навколишньою красою, марно намагається оспівати її суворою, варварською мовою своїх нових одноземців.
Хтозна, скільки так минуло часу, аж раптом якийсь чужинний голос забалакав з відчинених дверцят «камоду», ніби догукувався до когось здалеку.