Так баш і жупан, разом стьобаючи, зашили й душу, й поли, й підрубили сю дивну вдяганку, й коли зійшлися на подільчину, той самий сивий бродник знову підійшов, обдивився з усіх боків кожне шво й підняв сорочку вгору.
Справді-бо, навіщо мертвому таке шво, як живому?
Посередині її було шво чи волокнина, від якої розходилися інші волокна, такі завтовшки, як щетина.