Жалібно дзвякала шибка під ударами холодного вітру.
Мокра від дощу, запітніла шибка — хіба можна крізь неї щось розглянути як слід?
Ліворуч, біля Альтова, шибка була відсунута, і в машину запорскував швидкий, пружний вітер.
Однак поволі обличчя у вікні почало тьмяніти, й незабаром шибка запітніла.
Геть переляканий, він схопив ту диявольську чорну річ і пошпурив у вікно, аж шибка розлетілася в друзки.
Підйомник праворуч був зіпсований, і шибка навіть при легенькому струсі машини опускалася.
Тут же він метнувся, але не далі, вниз сходами, а назад — угору, туди, де була вибита ногою економіста шибка у вікні, й через це вікно догори ногами вилетів у двір, Аннушка навіть про потилицю забула, охнула і сама рвонулась до вікна.
Ручка крутнулася, і шибка запала глибоко в дверцята.
Але наш лідер їх зупинив — «щоб ані шибка не тріснула».
І, стоячи перед будинком, помітив він, що якийсь чоловік дивиться на нього з вікна, шибка якого була така прозора, що Кеаве бачив цього чоловіка не гірше, ніж ми бачимо рибу, яка стоїть у калюжці, залишеній між каменями в час відпливу.