Мить, і він уже на землі, а зарослий багатоденною щетиною ландскнехт з розкритим у крику ротом щосили всаджує в череп козака, проламавши шишак, довгий блискучий дзьоб келепа.
А то ще, Боже збав, з-за воріт навздогін верещатимуть, дражнитимуться: «Шишак !
Оце ж понаставив дурний дід, Господи прости, стовпів, а Бенедикт ще, чого доброго, прізвисько на все життя матиме: Шишак.
Справді, хто б це гнав новісіньку машину грунтовою дорогою до Шишак і назад !
А на його мідний шишак вважають за гідне присягатись навіть царі !
Він знав, що нещодавно в Юдеї побував єгипетський фараон Шишак.