Уже який раз згадував, обдумував-передумував своє школярство, проводи Оксани Петрівни, строкування з Кузьмою.
Вражений її нагадуванням про школярство, ніби для мого віку не знайшлося іншої теми для розмови, я буркнув: мовляв, це буде вельми пікантно.
Учений муж нараз притих, де й ділося його школярство.
Мені не йдеться про моє школярство, я не почуваю жодної туги за ним.