Рано повставали слуги, пішли давати волам їсти, утворили двері, а то всі воли побиті та пороз' їдувані, а ведмідь шмиг у двері та й утік собі в ліс.
«Якщо , — думала , — шмиг у гречку, мовби за перепілкою.
— і простісінько шмиг до Прохора Петровича, я, певно, за ним, кричу: «Ви з глузду з» їхали ?"
Уночі, як заснув, прокралася й лисицею до нього під ковдру — шмиг.
Тільки оце притягне до себе, а він — шмиг, і знову на мосту сам стоїть Давид, а десь співають дівчата.
Навколо двері й брами нараз повідчинялися, і хлопець — шмиг !
У варяга все приховувалося за розмаханістю в рухах і шмиг-ливістю очей.