Сонцерівна мовить: «Ось що серцю втіхи завдає: Ти щасливо повернувся, діло виконав своє, І, насаджуване мною, виросло чуття твоє , — Це для спаленого серця ліки вигойні дає.
Тепер, коли її вже немає зі мною, і я докінчую свою земну прощу сам-один, я згадую ті наші давні пестощі й глибоке чуття та щирість, які єднали нас, і мені куди легше терпіти теперішні мої знегоди.
Відчув страшну силу того чуття, що зароджує світ, уже зруйнувавши мільярди незнаних світів раніше.
Без Вас — я сирота люд ства, з Вами — я мудрість, з Вами — я чуття, з Вами — я минуле, сучасне і майбутнє.
Шаинине чуття сповістило, що до них наближається людина.
Хто ум просвітливши і власні чуття подолавши, Приємне й бридке відвернувши від себе назавше
— Я вам не моргаю, я вас запитую: «Де ви ночували з двадцять п’ятого на двадцять шосте».
Проте якесь внутрішнє чуття підказувало мені, що це не так і що Геймітч не намагається мене позбутися.