Шуляк з родиною, як і кілька десятків інших козаків, проживав на хуторі пана хорунжого як підсусідок.
Не жартами здавались їй химерні речі запорожця: вона боялась, щоб не вхопив він її, як шуляк, і просила матері позащіпати кругом двері.
Чоловік її був добрий і славний козак Шуляк, та загинув у бою з татарами.
Шуляк кинув погляд на ліжко, де спав малий, і продовжив пошепки:
Натомість Шуляк, правдоподібно краще зорієнтований, бо брав особисту активну участь у подіях того часу на Волині, подає, що німці не розстріляли Волинця, до речі, сотника, а не поручника.
Вона тільки хотіла промовить, як жінка, мов шуляк, налетіла на неї , — Оддай гроші. злодійко, оддай !
Навіть Хведот не дармує, навіть і його заставляють пильнувати отам грядки, щоб ворони сіянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав.