Щербатий місяць тьмяно осявав обрій над деревами парку.
Щербатий шеляг у мене ще, може, й знайдеться, а ви — злото.
Щербатий місяць виплив на заході, під скелями пролягли чорні тіні.
Щербатий місяць хилився до заходу, над рівниною мигтіли перші зірки.
Щербатий місяць показався з-за лісу, освітивши тьмяним сяйвом галявину.
Щербатий місяць поволі плив по неозорому небі, спокійно оглядаючи принишклу землю.
Виступав Щербатий місяць з-за могили І на шатро мов позирав, Аж поки хмари заступили.
Щербатий місяць раз у раз ховався за хмари, і небо було близько — хоч рукою торкайся.
І опинився Горщик золотий Між череп’яними Горшками, Щербатий і кривий, З розбитими боками.
Щербатий місяць щойно зійшов над морем; у мідному світлі коливалися спини, підняті руки, автомати.
Щербатий вишкір зник з широкого та круглого брунатного обличчя і змінився на криву збентежену усмішку.
Щербатий місяць розгойдувався посеред неба, ніби п’яний, і, здавалось, от-от зірветься і торохнеться лисиною об круті горби.
Ну що ж, коли не хочете говорити, відповість за вас грецьке прислів'я: «Щербатий глечик можна й за порогом лишити на ніч — ніхто не вкраде».
І ніхто не наважувався вимовити якесь лайливе чи образливе слово, яким найчастіше наділяли новаків, на зразок — Щербатий, Головатий, Безверхий чи Голий.
Щербатий місяць, закривавлений останнім відблиском грози, сходив за містечком Арманть-єр, і в його тьмяному світлі бовваніли темні силуети будинків та кістяк високої ажурної дзвіниці.