Роман Щетинка, зовсім ще молодий чоловік, дебелий, з рум’янцями на щоках та білястим пушком на верхній губі, ввалився до мого кабінету й рубонув повітря рукою : — Ну, лікарю, рятуй.
Колись товсті щоки склалися брезклими зморшками, під очима утворились мішки, щетинка волосся сріблилась навколо лисини.
Яйцеподібну і видовжену голову істоти — щодо того, що це не була людина, сумнівів бути не могло — прикрашала щетинка рудуватого волосся, жорсткого, як їжачі колючки.
Роман Щетинка, зовсім ще молодий чоловік, дебелий, з рум’янцями на щоках та білястим пушком на верхній губі, ввалився до мого кабінету й рубонув повітря рукою:
Слов’янського Овсеня супроводить «свинка-золота-щетинка», персонаж, пов’язаний з сонцем і родючістю.
Щетинка, позіхаючи, почимчикував до своєї нори, а Гасанець вкрай засмутився.
Обличчя в хлопця було смагляве, навколо рота росла рідка чорна щетинка, очі дивилися сумно й стомлено.