Кузька обнюхує свіжозриту землю, поруч якої лежить дубок з одгризеним корінням, підгинає хвоста і жалібно скімлить: боїться, бо земля пахне вепрячими писками …
Коли на душі страшна безнадія й тоскний відчай, коли серце тонюнько скімлить у безвихідді, то від такого вчинку стримує лише тонюсінька волосинка, волосинка якоїсь розпачливої безнадійної надії.
Вщипну травичку якусь, хапну листячок, кину в шлунок, а голод уже там, проковтнув і знов скімлить …
А сама чула, як у душі щось скімлить жалібно й відразливо.
А то хтозна, що може трапитись … — А тепер хто скімлить?
— скімлить Марсалія з таким відчаєм відчаєним, що янголи-охоронці вражено відступають за кущі. .
Не знати, чи він нас зрозумів; жалібно, наче дитина, він скімлить : — Не йдіть.
А хочеш знову засвітити, то під софою щось чорне вору шиться і скімлить як пес.
Іду я долинами, і голод іде слідом і скімлить …
Максим і Панді кидаються слідом за ним; двері вузькі, притиснутий Панді коротко скімлить.