Юрма ворухнулась, пробудилась од сну, незадоволена та роздратована.
Все воно тривало хвилин із п’ять; авта захоплено сигналили, а юрма на зупинці бурхливо коментувала кожен удар.
Чуються голоси Василя Гнойового та Миколи Хащуватого, шваркотять якісь скрики інших активістів, що позбиралися перед сільрадою , — і юрма наче пробуджується, починає ворушитися.
І весела юрма дівчат жене, і пісня і регіт несеться …
Юрма обурливо загаласувала : — Чарівниця вона зла !
Навколо Іваника почала збиратися юрма: кожному цікаво послухати, як розповідає про війну бувала людина.
Йому на мить полегшало, а юрма, коли уздріла це, стала бити його об стіну з новим веселим азартом і натхненням …
Юрма стрільців і козаків хлинула в пролом, зім'яла на своєму шляху приглушених і наляканих вибухом яничарів, покотилася по крутому схилу вниз, до Калинового мосту.
Нетерпелива юрма гвалтувалась: всім хотілось зараз побачити хвіст у відьми, особливо репетували ті, чиї корови стали офірою відьми.