Якби нас з тобою розділяла височенна гора — злі язики згладили б її в долину, коли б ріка пролягла між нами — вони перекинули б через неї міст …
Гордієнко побіг до того місця — з щілин вікон і дверей «Агрокурсів» бив густий, сизий дим, крізь шибки криваво просвічувалися язики полум’я.
Язики полум’я лизали його боки звідти, де впав смолоскип, а зсередини чувся вереск упійманих в пастку тварин.
Солодкі горілчані пахощі рознеслись по покоях і одразу вдарили на язики.
Заклубилося в хаті, як у муравлищі, булькотало пиво, дзвонило череп’я, розв’язалися язики на всі заставки !
Правда, злі язики за їхніми спинами плескали, що саме вони своїми подарунковими тортами звели Митрофанівну в могилу, але чого люди не набалакають?
На вершині Горохової гори гула величезна ватра, танцювали язики полум’я, міріади іскор злітали у чорне небо, ніби вогняні бджоли.
Злі язики зробили з нього чудовисько, але, як на мене, княжича просто зле виховували.