В горіле селище в' їжджав невеликий кінний партизанський загін.
А Марина того ж таки вечора, наливаючи чай німцеві, казала : — Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле в діло пустити !
— Воно ж треба за се горіле колись добрим віддавати.
Микола помітив, що все, і горіле залізо, й мідь, вугілля, бетон, покрилося якимсь зеленувато-сірим нальотом.