Щось величне і зловісне відчувається в цих залитих сонцем просторах.
Вранішні чари вже зблякнули, крижане сяйво під східним сонцем перетворилося на звичайну собі росу.
Протягом місяця з гаком Рейневан, Жехорс і Бісклавре товклися по Шльонську — то в холод та осінню сльоту, то під живим сонцем і в нитках бабиного літа.
Негайно циган загорнув конуса у синю хустку і подав мені.
І Дажбог сонцем освітив дорогу Сакиї і Лялі у Царство Духа Предків.
Теплий лагідний легіт погойдував листя й золотаві бруньки старого дуба, і осяяні сонцем дрозди висвистували так захоплено, аж у них заходилося серце.
Під далеким зеленим сонцем цей світ дяхтить, як діамант з тисячею граней, і його крижана шапка спускається аж до екватора.
І поки мчались крутими стежками, як дикі сарни, сусідні гори, залиті вже сонцем, зелені й чорні, високі й нижчі, скакали за ними, росли і спадали, зникали й з’являлись, щоб гнати за ними.
Крізь оболону побачив шматок зарослого морігом дворища — трава була густо залита сонцем.