На Ат-майданІ Яничари повсталої орти йшли, розмахуючи зброєю, вигукуючи грізні слова.
У великий пролом, утворений вибухом кількох мін, які все ж таки вдалося підвести під стіну, кинулися першими яничари, не так заохочені султанськими дукатами, як сподіваннями на здобич у місті, але військо сунуло за ними повільно й неохоче.
Тойді сироту Степана, Козака лейстрового, Отамана молодого, Турки-яничари ловили, З гармати гримали, В кайдани кували, В тяжкую неволю завдавали.
Насупроти завмерли в чеканні нового наказу яничари — Кагамлик і велетень Абдагул.
Відкрилася завіса й вийшли перед рампу всі виконавці: режисер, асистенти, актори — одаліски, спаги, яничари, турки, запорожці, шляхтичі, Маруся Бо гуславка, мати Ганна, Степан, Софрон, всі …
Через кульгавість не взяли Стратона ні в яничари, ні на галери, купив його на базарі багатий баринський бей до коней.
Яничари збунтувалися за право першими цілувати його шубу …
Пройшли стомлені яничари, прогуркотіли важкі, обковані залізом колеса.
Служили в ній тільки колишні вихованці дитячих будинків, справжнісінькі яничари.