— Ходімо , — каже Кіндрат Яремний, опускаючи ногу з ґанку сільради.
— щиро дивується Яремний і сопе, міркуючи й над таким варіантом.
— Еге ж , — зачаровано дивиться на нього Кіндрат Яремний.
Голова сільради Матвій Шпитальник та голова колгоспу Кіндрат Яремний захоплено поглядають на платівку, що крутиться, і сяють від задоволення.
Яремний насуплюється, як сльота, мовчить, а потім бубонить : — Правда твоя.
Навіть чи не більше вона, аніж простий, під'яремний люд !
На підвіконні відчиненого вікна, стоячи в кабінеті, голова сільради Яремний Кіндрат грає у шахи з головою колгоспу Матвієм Шпитальником.
Віл під'яремний, тепер він виразно показує, що він раб не тільки споконвічний, але й довічний, безнадійний.
Кіндрат Яремний командирською ходою йде до людей, а Матвій Шпитальник зостається біля дрожок.