— Він підіймає її, немов дитину, на руки, притуляється головою до її персів, а на пам’ять приходить мамин голос: «Був собі журавель та журавка, накосили сінця повні ясельця».
А як іскупала, в шовкові пелюшки сповила, А як ісповила, в золоті ясельця поклала , — заспівав хлопець приємним баритоном, не чекаючи на дозвіл.
А влітку, як тільки задзвонять коси па лузі, для нього, малого, в неї була інша пісенька: «Був собі журавель та журавка, накосили сінця повні ясельця».