Євнух вислиз, і незабаром до царської опочивальні ввійшла люта, мов тигриця, Парміс.
Я се добре відаю, а ти не відаєш, бо ти — євнух !
Був же той Тигрій родом варвар, тілом євнух — не з народження, але від скоплення: полонений був у юності своїй, і один багатий господар купив його й оскопив, і як раб служив він у домі пана свого.
Він раніше не бачив, щоб євнух вдягався у щось інше, аніж найбагатші шовки та оксамити.
Євнух широко розплющив очі і підняв догори свою сиву бороду.
Ріс мовчазним, бо знав, що в того життя довге, в кого язик короткий: вночі біля кожного п’ятого учня лежав євнух і підслуховував, хто, про що і якою мовою перешіптується, щоб потім вільнодумців покарати голодом.
Коли Тиріон скінчив, євнух клекотнув коротеньким смішком.
Мітробатеш перелякано дивився й на царя, й на перших вельможів, і вони теж дивилися на нього та не бачили, й старійший царський євнух не наваживсь обізватися й зник.
— Хай він стає з барабаном, як євнух, а я танцюватиму довкола , — нахилилася до вуха корсарові циганочка.
Попри усі його заяви про вірність, євнух знав забагато, а робив замало.