Іншу версію томізму, феноменологічну, репрезентує бельгійський єзуїт Жозе Марешаль (?
Єзуїт Заленський і капелян княгині Дольської, ксьондз тринітар, промощували йому дорогу.
В світлицю несподівано вступив ректор — єзуїт патер Вінцентій, вступив крадькома, тихо, без найменшого шелесту.
Єзуїт аж закашлявся, промовисто глянувши на мене.
То був отець Панлю, вельми вчений і войовничий єзуїт, вони не раз зустрічалися, і Ріє знав, що в їхньому місті превелебний отець тішиться пошаною навіть серед людей, байдужих до віри.
А єзуїт ввесь світ би рад Перестроїть на римський лад Та й ту святую нашу Русь Заколотити в свою грузь …
Один учений — якого я тут не хочу називати — згодом запевнив мене (цитуючи при цьому з пам’яті зміст усіх його творів), що великий єзуїт ніколи не згадував про Адса Мелькського.
Видать, що правду каже цей єзуїт: не вирватися йому із їхніх залізних рук !. .
Пропагуючи нововведення, єзуїт Бенедикт Гербест написав брошуру «Висновки віри римської церкви».
Єзуїт балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було кождий звук почути, зате не чулося того чуття, з котрих звуки людської мови виходять і забарвлюються ним.