Він спускався під невидимою мжичкою до прохолодної річки.
В бахрому прохолодних дощів лише зрід ка впліталась золота нитка сонячного дня, та й то під вечір тускніла, окутуючись мжичкою.
Похмурі, оповиті туманом гори щедро скроплював надокучливий дощ із мжичкою, залишаючи в душі відчуття невпевненості і смутку …
Був хмарний день з мжичкою, і навчання відбувалося в приміщеннях, а не на лужку під деревами, як завжди.
Я в цей час почував себе, мов на шпильках, майже не слухав доктора, а коли по часі вона вийшла, не сказала нічого, лише її гарні щоки забарвились ще гарнішими рум’янцями, а сяючі очі затягнулись мжичкою.
На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрімав парк: бюст Ляссаля, стежки, алеї.
Он ноги босі - аж посиніли, а довге волосся, солом’яного кольору покрилося мжичкою.
Пронизливий вітер подув із суші, опустився густий туман із мжичкою, і всі пасажири змушені були покинути палубу.
Змагаючись з мжичкою, він мчить полями, розпанахує темну пелену туманів, вириває старе бадилля.