Білий колір, іскристий біль, просторий і ниючий, наче зрідлий ультразвук, та запах лікарні.
Перед моїм носом слуги пронесли вишитий атлас, лискучий оксамит, іскристий шовк із вплетеними в нього золотими й срібними нитками, а також цілі купи прозорого матеріалу невідомого призначення.
Я своїм єством відчув, як урочисто і плавно осідає на світ іскристий порох часу.
Радість бризнула, наче квас, пінистий, іскристий.
Козін став до лебідки, натиснув на важіль — і трос зазміївся, потяг за собою іскристий ланцюг бризок, які, розпорошуючись, утворили райдужне віяло.
У величезному холі, оздобленому під інму — китайське «дерево з туманними картинками» і кріїп — іскристий місячний базальт, до мене, озираючись навсібіч, підійшла надзвичайно красива жінка.
Всі нападали, не оборонявся ніхто, і в центрі подвір'я іскристий сніг геть перемісився десятками завзятих ніг, обернувшись на розмішану сіру масу.
Багаття попригасали, день був ясний, морозний, сніг скрипів під ногами, а з похитуваних легеньких вітром дерев сипався сухий, іскристий іній.
Немов іскристий метеорит, мчав він Чумацьким Шляхом, і раптом побачив оддалік невелику самотню постать.