Знаємо, що греки вважали Зевса «Батьком богів і людей».
Він зовсім не збирався розправлятися з тими ненависними для нього царськими слугами, сьогоднішня подія здавалась йому підстроєною злим ворогом богів і людей.
Брея покотила тачку до Пурпурової гавані, де стояли браавоські кораблі, Талея, як завжди, збиралася торгувати у Місячного Ставу та на Острові Богів, Кет дев’ять з десяти днів присвячувала Сміттєвій Заплаві.
По боках були купи пальм, зарості лотосів і розквітлих троянд, серед яких струменіли сховані фонтани пахучої води, стояли статуї богів і золоті або срібні клітки, наповнені різнокольоровим птаством.
Кульгавий коваль швидко зліпив із землі діву. її вбрали у золото, увінчали ккітами і назвали Пандорою, бо вона була дарунком для людей від усіх богів, кожен з них обдарував її якоюсь особливою властивістю.
Але повір мені на слово — жоден із богів не існує в часі лінійно.
Тоді, за першої зустрічі, угомонив себе страхом перед карою богів, а зараз побачив і сказав собі: таки не можу.
Очеретяних загород ще не бувало, Очеретяних хащ не було ще видно, Коли ще з богів не було нікого, Нічого не названо, долею не позначено, У надрах тоді зародились богове, З’явилися Лахму й Лахаму, були названі йменням.
— Коли відлучатимусь, покладу турботи про богів на когось із вас.
Троє богів стали на помісток, зроблений на носі човна, Гор — обличчям уперед, а Тот і Анубіс — позад нього, обличчям до корми.