Бо ж алькоголік сприводу всього резонерствує і є органічно настроєний проти всіх порядків, тобто органічний анархіст. (Констатування Євгена Чикаленка).
Це вже може бути дійсно страшним, але ж справді жахливим, просто несамовитим є те, що такий «прихований алькоголік «є передавачем своєї «алькоголевої вдачі «своїм нащадкам.
Алькоголік усе зробив би ліпше, ніж зробив уже хтось інший, він має геніяльні пляни («- Ось я, як що » …), але є це лише «солом'яний вогонь ».
Алькоголік взагалі легко пускається берега й доходить до вершка цинізму в своєму світогляді, при чому стало має стремління до дотепу. (Шевченкове — «діти юродиві «, Кулішеве — «нетяги й бурлаки »).
Тому алькоголік скрізь поводиться, як дома , — розперезано («Ех, гуляй душа, без контуша »).